Журналістку Вікторію Рощину, про смерть якої стало відомо напередодні, утримували як мінімум у двох в'язницях: виправній колонії №77 у Бердянську та СІЗО №2 у Таганрозі. СІЗО в Таганрозі серед колишніх полонених вважається одним із найжорстокіших ізоляторів у Росії - там на допитах із бранців силою вибивають зізнання.
Про це йдеться у матеріалі " Медійної ініціативи за права людини ".
Відомо, що Рощину росіяни затримували двічі. Вперше у Бердянську у березні 2022 року. На той час вона писала низку репортажів для українських медіа про життя на окупованих територіях. Через 10 днів після затримання журналістку відпустили, змусивши записати відеозвернення про те, що у її телефоні знайшли фотографії з військовою технікою РФ і що претензій до російських військових вона не має.
Після цього вона поїхала на підконтрольну Україні територію, але у липні 2023 року знову повернулася в окупацію. Про те, що журналістка зникла, широкому загалу стало відомо лише у жовтні. Міжнародний фонд підтримки жінок повідомив, що Вікторія Рощина зникла 3 серпня 2023 року. Ймовірно, її було затримано в Донецькій чи Запорізькій області. Ціль її поїздки в окупацію невідома, але, швидше за все, вона пов'язана з журналістською діяльністю.
Росіяни повідомили батьку Рощиної про затримання журналістки лише 22 квітня 2024 року. Також із великим запізненням йому повідомили і про її смерть. Зазначимо, ЗМІ дізналися про смерть 10 жовтня, хоча, за даними Міноборони Росії, вона померла 19 вересня.
Виконавчий директор "Медійної ініціативи за права людини" Тетяна Катриченко повідомляє, що Рощину утримували як мінімум у двох в'язницях: виправній колонії №77 у Бердянську та СІЗО №2 у Таганрозі. “Обидва місця з перших місяців повномасштабного вторгнення росіяни використовують для утримання як українських військових, так і цивільних, зокрема, жінок”, – зазначила Катриченко.
Правозахисниця додає: “Вікторію утримували у Таганрозі принаймні з травня до вересня 2024 року. У камері-одиночці. Напередодні обміну 13 вересня 2024 року Рощину та ще мінімум одну жінку з Мелітополя вивезли з Таганрогу”.
У виправній колонії № 77 у Бердянську також тримували греко-католицьких священників Івана Левицького та Богдана Гелету, яких повернули в Україну під час обміну 25 червня 2024 року. МІПЛ відомо, що у цьому місці утримання до бранців застосовують електрострум.
А от СІЗО № 2 в Ростовській області, що розташоване у Таганрозі, серед колишніх полонених вважається одним із найжорстокіших ізоляторів у Росії. Саме сюди з квітня 2022 року почали етапувати захисників Маріуполя.
За спогадами звільнених військовополонених, охорона ізолятора в Таганрозі використовує три основні засоби для тортур — гумовий кийок, дерев’яний молоток та електрошокери. Полонених б’ють під час прийомки, щоденних обшуків і допитів. На допитах бранців змушують зізнатися у злочинах, які вони не вчиняли.
“Зі мною у камері сидів чоловік. Його щодня водили на допити. Абхази сказали, що битимуть, поки він не підпише зізнання. Топили його у воді, кидали ганчірку на обличчя і заливали водою. В результаті він все підписав”, — говорить один зі звільнених військових, ім’я якого ми не називаємо з міркувань безпеки.
“Ми весь час чули крики — десь когось завжди били. Бувало, що постійні крики чутно по 15 — 20 хвилин, потім людина стояти не могла, її закидали в камеру майже без свідомості”, — розповідає інший колишній полонений.
У вересні 2022 року в слідчому ізоляторі, як свідчать бранці, змінилося керівництво. Причина — дві смерті військополонених.
Після цього дехто зазначає, що умови покращилися. Утім катувати бранців не припинили, з’явилася лише одна відмінність — під час екзекуції присутній медик: коли полоненому стає зле, він дає йому пігулку.
Раніше ми повідомляли про те, що росіяни катують українців на всіх етапах полону.
Ще вам може бути цікаво, що постраждалий від катувань українець вперше в історії подав кримінальний позов до Федерального суду Аргентини.
Також рекомендуємо дізнатися про те, що за фактом розповсюдження відео з обезголовленим українським військовим розпочато розслідування.